Зустріч вночі
Вечір, грає стара платівка,
Двоє вечеряють, затишно,
Десь промайнула ластівка,
Свічки, погляди, скільки ж «но»,
А їм добре сьогодні дуже,
Дощ, хоча це буде вже завтра,
Ніч із відкритим вікном, друже,
Тут яскрава замре палітра,
І будуть лише напівтони,
Тіні, руки сплелись у вузол,
Не говорять, це зайве, вони,
Зовсім тихо зітхає янгол.
Чує скажене серце вона,
Як передати радість від стуку?!
Зникнув місяць кудись із неба,
Ось би забрав з собою цю муку.
Коли поряд нема такого,
Гарячого, ніжного… знову,
Бо для неї нема іншого,
Вітер пестить німу розмову.
