Бог завжди плакав восени...

Бог завжди плакав восени
Закутавшись в ковдру небесну.
Його лякали дивні сни
Про недосяжну теплу весну.

І вся земля в сум одягалась
І в одежину різнобарвну,
Ніби на щось там сподівалась,
Розплескавши усюди барви.

Вона ж заходила в калюжі,
Зонт дуже зрідка відкривала.
В той час, коли весь світ нездужав
Вона з вітрами танцювала.

І восени писала вірші,
А Бог, закутавшись у ковдру
Запаси шоколаду нищив,
І сумував через негоду.

Валерія Владі Мира Карпиленко
14.11.2013

Последние записи в разделе: Поэзия

ТУТ і ТАМ
Ранок
Двое
Вам!
Тут і там
Місто мрій
До небокраю

Добавить комментарий:

Необходимо пройти регистрацию или войти




Хостинг
Связь с администрацией
Реклама
По вопросам сотрудничества

Все права на информационные материалы, размещенные на нашем ресурсе, принадлежат их авторам.
Полное или частичное копирование авторских материалов должно сопровождаться указанием первоисточника (для интернет-изданий обязательна гиперссылка). ГуРу. © 2007-2017
0.002801