Вибач за відвертість...
Зима, не хрусти морозами,
Кохання мого не чіпай,
Так, серце бите трояндами,
Все ж, зітхань моїх не чекай.
Ти не знаєш зовсім срібляста,
Як воно – тим літом марити,
А доля ж така є хвиляста,
Знай, легко її прогавити.
Я снігову візьму чистоту,
Та буде, як у вітра впертість,
Знаєш сива, а я все зможу,
Ти вибач мене за відвертість.
