Райдуга
Я намалюю райдугу на склі!
Молиться за нас хай мудрий Ребе!
Веселка Путь освітить у імлі!
Стежку, що веде тебе до себе!
Сміється скло, вистрибує з вікна,
На вулиці - самотній мандрівник…
Його покликав! Містом йде луна!
Відскакує від ліхтарів-калік.
Луна луною лунить у вікно,
Райдугу малює нам веселу!
Ми у дитинстві так були давно!
Бачили казкову королеву
І чули колискову на зорі,
У шафі там ховались від батьків,
Цибулю всі ловили у борщі
І зі старих стрибали ми дахів…
Всі заблукали в нетрях пустоти.
Помножили своє життя на ноль,
Всі потонули в морі суєти
І кожний, як не гетьман то – король!
