Мудрість
І шарами вся мудрість ляже,
Як круги на старому пні…
Бачиш у повному негліже,
Всі, для чогось прожиті дні.
Кожен форму надати мріяв,
А лишались одні рубці,
Бо природа, як би не діяв,
Краще тямить у мистецтві.
Відпочинок собі хтось хотів,
Смачний там лишивши гриб,
Пня відчути душі не зумів,
Зазирнути ж потрібно вглиб.
Буває, раптово розквітне,
Трава береться нізвідки,
Радіє, як сонце привітне,
То чиєїсь посмішки свідки.
Просто все в житі того пня,
Напевно знає, як треба,
Він живе і кожного дня,
Говорить: «Дякую, небо!»
