Правда
Правда, неначе дитина,
Забилась і плаче в кутку,
Що ж, я зовсім знецінена,
Невже я тут так і помру?!
У що вони вірять, безумці,
І владу кому надають?
Знову тиран на обкладинці,
Себе ж в кайдани кидають.
Часи - просто рай імбецила,
Не хочуть вірити в краще,
До кормушки нового «дебіла»,
Якого прогнати - ще важче.
Не прагнуть корисними бути,
Та легше ж жалітись життям,
А, будеш ти волі прагнути,
Відразу дадуть по мордам.
