Вірш
Писати про сонце, що сідає у море,
Маленьку піщинку на величному дні,
Про літа молодії, про радість і горе,
Ще – про тихі та ніжні досвітні вогні…
Все було це, шановні, у тисячах віршів!
Відійшли темні ночі і сонячні дні…
Другий том «Мертвих душ» навіть Гоголь понищив?!?
І живим через це задихнувся в труні…
Що писати сьогодні?! Питання одвічне!
Що й для кого створити ще здатний поет?
Може оду просту про варення суничне?
Вірш про даму, в яку закохався валет?!
Все було це, панове, кажу вам відверто!
Заметіль і верба, що над ставом старим…
Але пише поет наполегливо, вперто!
Живить душу напоєм потужно-міцним!
Напій цей потрапляє у кожну клітинку,
Нас виштовхує з крісел у степ і блакить!
Серед буднів дарує нам чисту годинку,
Прикрашає життя – цю Божественну Мить!
