МИ!
Процес іде! Життя триває!
І тінь від хмар повзе асфальтом,
Північний вітер дах зриває,
Спортсменів крутить перед стартом!
Вони ж ідуть до перемоги
Попри вітри і зливу люту,
Мов козаки через пороги,
В добу славетну призабуту.
А час іде! Жовтіє Книга!
Покрились порохом полиці…
На серці – потойбічна крига!
Риплять у хаті половиці.
Спортсмени йдуть до перемоги.
Їх Фініш золотом принадив.
Їх ждуть медалі і погони.
Всі моляться, щоб Фарт не зрадив!
А Фарт-Гульвіса знає справу.
Він роздає місця, як хоче:
Одним – гірку, ганебну страву.
Комусь – мільйони напророче!
А хмара суне небом далі……..
Здригнувсь увесь асфальт від тіні!
Людина мріє про медалі?!
Дощу ж радіють милі свині!
Вони ж помилися наславу,
А у людей – брудні халяви.
Так хто ж збудує нам Державу?!
Спортсмени, свині, хами, лярви?!?
Стоять берези під будинком,
Немов на виданні дівчата.
Міліціянт крокує ринком,
А всі у спину – СРАТАТАТА!
Спустилась Хмара на прилавки.
Питає: «Що й кому бракує?!
Я ж можу фарбувати лавки!»
Міліціянт собі крокує…
Крокує далі в невідомість!
Він не спортсмен, не син міністра!
Він має чисту підсвідомість:
Обід, горівка і каністра…
Він не спортсмен! Скажу відверто!
Він прагне спокою і миру.
Тому крокує ринком вперто.
Не чує він Небесну Ліру!
