ХТОСЬ КОМУСЬ КОЛИСЬ
вступ
Сюрреалізм! Країна Задзеркалля!
Мізерні пенсії, трамваї геть убиті.
Земля ж родюча тут! В житті – провалля!
Баби і мужики в генделиках упиті…
Старі бабусі лають западенцаф.
Хоча насправді їх не бачили ніколи.
Сказалі ім, чта ані хуже нємцаф!
Оні дєтєй сваіх нє водят даже в школи!
Вайна бендерам! - кричать старі баби.
Вайна! Вайна! Вайна! – їм вторить гучномовець.
І Розростається ненависть, мов гриби.
На нас зелене листя сиплеться з шовковиць…
кульмінація
Дев’яте травня! Квіти, прапори…
Потерті ветерани всі на сцені.
Хтось зупиняє західні вітри
В червоному на цирковій арені!
Підстрибує, сміється наче мім!
Здоров’я всім бажає ветеранам!
Який у нього досконалий грим,
Та він не допоможе нашим ранам!
А рани рано ранком в небуття
Підуть собі погратися, мов діти.
Суботник, мер, дерева і сміття,
Художники, портрети, вікна, звіти…
Звітуємо про перемогу массс!
Вони ж перемогла в борні нерівній!
Тут – Задзеркалля! Зупинився час!
Хтось хоче жити в Україні вільній?!
початок
Солов’ї ОСАННА заспівають,
Кульбаба, мак нам подарують цвіт,
Шовковиці шовково всім заграють
Трава зелена скаже вам – Привіт!
Я вас вітаю, мої любі друзі!
Я вас люблю, хоч ріжете мене!
І хтось колись на прикордонній смузі
Війнушку своєчасно омине.
Даруйте, ця країна Задзеркалля
У дзеркалі побачить лиш себе!
Сьогодні ж скине міма у провалля
І вилається буквою на «ПЕ»!
А далі що?! – питаються сусіди.
А далі – буде! Тільки б ви змогли!
Хіба ж у западенців інші біди?!
Хіба ж їх олігархи не впрягли?!
Складні слова у цьому вітрограді:
Сюрреалізм тут, прощення, любов!
Гниють кістки козацькі в ленінграді,
А в Україні Хтось пускає кров!
Дев’яте травня – подорож в минуле.
Минуле заминуло, загуло.
А ще було бувале незабуле…
Над містом пролетіло НЛО?!
Чуби тріщать! Холопи б’ються дружньо!
А пан сидить у теплому кремлі!
Кістки з кістками б’ються дуже мужньо
На цій твоїй і не твоїй землі!
17 квітня 2014 р. Маріуполь
