Лив дощ...


Лив дощ, похмурий зовсім день,
Задихалось в середині серце,
Господи, а їй би в той серпень,
Де кохання цілюще джерельце.

Їй би не чути його «ти пробачиш?»,
Вуста на прощання обпік поцілунок,
Не плаче, все ж сильна, як бачиш…
І в руку поклала маленький дарунок.

Могла б перестати вірити в пустку,
Давно вже почати інакше життя,
Та знову вперто очікує звістку,
Не прагне кохання його чи каяття.

Десь сили бере безкінечні і віру,
У те, що не просто так дива чекає,
І серце віддасть лише тому тигру,
Який її душу так глибоко знає.
21.05.2014

Последние записи в разделе: Поэзия

ТУТ і ТАМ
Ранок
Двое
Вам!
Тут і там
Місто мрій
До небокраю

Добавить комментарий:

Необходимо пройти регистрацию или войти




Хостинг
Связь с администрацией
Реклама
По вопросам сотрудничества

Все права на информационные материалы, размещенные на нашем ресурсе, принадлежат их авторам.
Полное или частичное копирование авторских материалов должно сопровождаться указанием первоисточника (для интернет-изданий обязательна гиперссылка). ГуРу. © 2007-2024
0.011011