Мій Бог – могутній Посейдон
Мій Бог – могутній Посейдон,
Зеленоокий та привітний.
Морози його клонять в сон,
А сниться йому завжди літо.
Він носить штані і кашкет
Кольору моря. Цвіту хакі.
А по ночах ганя мопед,
Так, що лякаються собаки.
Ще – держить тризуб у руці
З міцнішої сталі у світі,
Яскраво світяться зубці
Сонячним сяйвом оповиті.
Поважно ходить по піску,
Набравши його у сандалі.
А ще рибалить на містку,
Дивлячись в сизі, дивні далі.
Він – друг місцевих моряків
І небайдужий до русалок.
А галасливих рибаків
Він перетворює на чайок.
Мій Бог буває, що чудить
І викидає з моря мушлі,
Потім годинами сидить
Зібравши з них слова на суші.
Він палить свої цигарки
Бува, вживає міцне слово,
Вночі ж не спить. Лічить зірки,
Нас захистивши від усього.
Ні, він не створює законів,
Ні заповідей-заборон.
Він сам не признає кордонів,
Здолавши не один кордон.
Мій Бог – мов вітер. Вільний.
Свіжий.
Попутний вітер. Морський бриз.
Буває лагідний та ніжний.
Буває й штормом, лиш держись!
Валерія Владі Мира Карпиленко
