Цвяхи
Старі, покручені, іржаві
Цвяхи рівняю у саду.
Чи допоможе це Державі?!
Чи розпорошить це біду?!
Цвяхи, звичайно, піддаються
І, мов солдати, йдуть у бій.
Вони то плачуть, то сміються.
Тут кожний в дошку буде свій!
У тіло дошки входять легко
І створюють новий паркан.
Ричить за цим парканом дехто
І б’є в військовий барабан!
Боїться він нових парканів
І загартованих цвяхів.
Наставив всюди він парканів
Та мружить очі від вогнів.
Вогнів свободи і братерства,
Вогнів любові та життя!
Цвяхи рівняю для мистецтва
Нового нашого буття!
