Мито і жито


Пакую речі, розпаковую…
Складаю вірші і роки.
Милуюсь спекою, дібровою.
А десь над морем – маяки…
Вони чатують над останками
Мого минулого життя.
Я їм дорогу полустанками
Без сліз, без болю, каяття.

Втомились всі: сестра і мати.
Жіноча втома – це вантаж!
Куди б квитки усім придбати?!
Куди б відправити багаж?!

Та де б не їхав, час минає
І залишає тільки слід.
Слід на піску вода змиває,
З душі змиває сотні бід.

Новим гуркоче поїзд містом.
Ковтає вулиці, людей,
Годує подорожніх тістом,
Летить у простір! Еге-гей!!!

Свистить свитками на вокзалах
Твоєї пам’яті гудок.
А ти, блукаючи у залах,
Від спогадів стомився, змок.

Бринить сльоза, минає літо,
Діброва - там, де і була.
Життю ти вкотре платиш мито,
Щоб доля житом розцвіла.
04.08.2014

Последние записи в разделе: Поэзия

ТУТ і ТАМ
Ранок
Двое
Вам!
Тут і там
Місто мрій
До небокраю

Добавить комментарий:

Необходимо пройти регистрацию или войти




Хостинг
Связь с администрацией
Реклама
По вопросам сотрудничества

Все права на информационные материалы, размещенные на нашем ресурсе, принадлежат их авторам.
Полное или частичное копирование авторских материалов должно сопровождаться указанием первоисточника (для интернет-изданий обязательна гиперссылка). ГуРу. © 2007-2017
0.003182