Жабо-царівни
Маленьке жабеня так їсти хоче,
Що муху може миттю проковтнути!
Струмок шумить, сміється і регоче
Ще й витівку веселу прагне втнути!
Маленьке жабеня сидить у рясці,
Аж близько підповзуть дурні комахи.
Попались бідні! Тепер вони у пастці.
І вже обідом будуть ці невдахи.
А жабенята дивляться в віконце…
Попереду вечеря і сніданок!
В зеленій рясці проводжають сонце
І тут же зустрічають свіжий ранок!
Їх налякати може тільки злива,
Або рибалка вудками страшними.
А втім – все добре! Доля хоч мінлива,
Милуємося днями золотими!
Спимо, їмо, п’ємо джерельну воду,
На сіро-чорних чекаємо комах.
Життям своїм ми творимо природу.
Нам не потрібні тут Шуберт, Моцарт, Бах!
Співаємо ми разом акапельно.
В період шлюбний чути нас усюди.
Стрілу царевич, випускав даремно.
Царівнам-жабам не потрібні люди!
