Я не живу - лише існую

Я не живу - лише існую.
Змиваю сльозами печаль.
І почуття свої марную,
Хоча вони і є грааль.
Хотіла б сердце я спалити,
На ньому болісний рубець.
Проте я мушу зараз жити,
Прийнявши отакий вінець.
Мої думки лише про нього,
Адже і серце це його.
Мені не треба більш нікого,
Окрім володаря мого.
Я в його серці теж існую,
От тільки він усе сховав.
Але у мріях він малює,
Тє що мене завжди шукав.
Вже довгий час сумнії очі
Йому покою не дають.
І в зоряні вєсняні ночі
Лише до мене і ведуть.
Нас новий місяць поєднає
Червоним прядивом вночі.
Адже весь всесвіт пам'ятає,
Шо ми зхрестили вже мечі.

10.05.2009
01.12.2014

Последние записи в разделе: Поэзия

ТУТ і ТАМ
Ранок
Двое
Вам!
Тут і там
Місто мрій
До небокраю

Добавить комментарий:

Необходимо пройти регистрацию или войти




Хостинг
Связь с администрацией
Реклама
По вопросам сотрудничества

Все права на информационные материалы, размещенные на нашем ресурсе, принадлежат их авторам.
Полное или частичное копирование авторских материалов должно сопровождаться указанием первоисточника (для интернет-изданий обязательна гиперссылка). ГуРу. © 2007-2017
0.003527