Цінуйте
Ледь чутне годинникове цокання...Ви не звертаєте на це уваги,бо воно не дуже турбує вас.Навіть,прислухаючись потім,все,що ви почуєте-це всього навсього цокання годинника... Так,колись недочуте слово чи недобачений важливий погляд- немов втрачена ланка у довгому ланцюгові життя....Чи замислювались ви над тим,що саме в цей момент,в цю хвилину,в цю дрібну секунду до вас хтось промовляє чи дивиться на вас,бо це потрібно саме в цю хвилину,бо це важливо саме зараз...не потім,не згодом...саме зараз? Ви подумаєте: “....дурниці. Можна потім пригадати та й сказати те, що не встиг...”...Якби ж то так...Але не забувайте про час,він іде,і хочеться нам цього чи ні-він змінює все навколо.Змінює природу,погоду,день на ніч і ніч на день..Та не тільки це..Час змінює зовнішність людини та стосунки між людьми...Хм..дивина життя: людина підкорила майже все,окрім часу... Та чи підкорить вона його колись? Люди часто звинувачують в усьому час...та і я теж не відстала від них...”Нам не вистачає часу”,”Ми не встигаємо”,”Скоро”,”Незабаром”...-чуємо такі фрази скрізь,де тільки спілкуються люди.Найпошириніша фраза:”Час лікує рани”....Хм..такий собі універсальний лікар...від усіх душевних та фізичних ран...Люди навигадували собі “фантомів” на кшталт часу аби б тільки було кого звинуватити у своїх невдачах та поразках.Тільки пригадайте-но себе:що ви кажете,коли ви щось не встигаєте?...Часу як такого не існує,є прилади-годинники,що вимірюють простір...який “розумні” колись нарекли “час”...Не будемо ворушити минуле...І нехай я зараз сама себе спростувала,коли сказала,що часу не існує,хоч напочатку казала про нього,....все одно ніхто не спроможний точно відповісти на це питання...Давайте просто робити все, як кажуть, “вчасно”,не відкладаючи “на потім”.Ухвалюйте допомогу,коли вам пропонують її саме в цей момент,прислухайтеся до порад іншого, саме в цю мить-тоді це буде актуально для вас,тоді вас щось змінить,не роздумуйте багацько...бо коли надумаєте,людина може втомитися пропонувати вам щось,нав'язувати свою допомогу....та будь-що...Кажіть “дякую” тоді,коли вам хочеться цього навіть якщо це буде просто так.Важливо,що це буде сказано саме в цю мить...Адже краще зробити,а потім жалкувати,аніж жалкувати,що не зробив це. Якщо вам хочеться доторкнутися, саме зараз до людини,яка сидить поруч,зробіть це....Потім,можливо,ваш дотик вже не буде такий теплий,щирий ,як зараз.Ви хочете побути насамоті саме зараз?..Зробіть це...можливо,до вас надійде важлива думка,яка в чомусь зміне ваше світосприйняття...чи навіть усе життя. Рука тягнеться до телефону..але ви не можете подзвонити близькій людині через сварку чи образу...наберіться сміливості,зробіть це саме зараз.Хто зна,може саме це ключ до порозуміння...Не потім,зараз... Любі друзі,...цінуйте цей механічний простір під назвою “час”,прислухайтеся до свого серця-адже воно товаришує з часом як ніщо інше...
