ФІЛОСОФІЯ ВІКНА
Дев’ять поверхів будинок …
Поруч стадіон і ринок.
Ліфт працює!
Богу слава!
Бо ж у нас така держава –
Маєш право обирати:
Пити, їсти, працювати.
Як не хочеш, то й не треба,
Можеш скочити до Неба!
Там давно вже не працюють…
Грають в шахи і танцюють,
Дивляться на нас крізь пальці:
Як там люди, люди-зайці?!
Що сьогодні наробили?!
Кого вбили, кого з’їли?!
«З’їли Петю! Був заможний?!
Скуштувати може кожний…»
В чергу струнко станьте тільки,
І щоб в кожного тарілки
Вже були напоготові…
«Пійонери! Ви готові?!»
Партія сказала; «Нада
Маму сьєсть бєз шакалада!»
Вашу маму, вашу мать!
Вийшла молодь погулять…
Дев’ять поверхів будинок …
Поруч стадіон і ринок.
Ліфт працює!
Богу слава!
Адже в нас така держава…
Свічка мерехтить в віконці.
Там гуляють комсомольці:
Молоді, дебелі хлопці…
Хлопці молоді, дебелі
І до пляшки, до постелі…
Що там діється?!
Хто зна?!
ФІЛОСОФІЯ ВІКНА
Ти вікно, моє віконце!
Покажи, де зійде сонце!
Гляну сонцю просто в очі,
Вранці, вдень і серед ночі
Буду мити, прати, дбати,
Чесно гроші заробляти…
А у вікнах світло згасло -
Сплять спокійно громадяни.
В клубах – танці,
рух, кальяни!
В клубах – круто!
В клубах – масло!
Може це життя?!
Хто зна?!
ФІЛОСОФІЯ ВІКНА
Був собі колись філософ,
Був собі Сковорода!
«Каждому городу
свой нрав і права» -
гававріл єшьо кагда…
Дев’ять поверхів будинок …
Поруч стадіон і ринок.
ФІЛОСОФІЯ ВІКНА
Нас об’єднує стіна.
Ця – холодна! Ця – з бетону!
Храп без дозволу й кордону…
Запах риби крізь розетку…
Сяду я на табуретку.
Табуретку мовчазну.
Подивлюсь на крутізну…
Але трошечки обідно,
Бо крізь штори нам не видно,
Що за килим на підлозі,
Що за меблі в цим барлозі…
Що їдять вони і п’ють,
Який посуд подають…
Що в них за життя…
Хто зна?!
ФІЛОСОФІЯ ВІКНА
