Не хочу слів
Не хочу слів! Не хочу суєти!
І на столі – не займаний папір…
У дзеркалі є ти, або не ти?!
Бог знає де ти, але поруч – Звір.
Папір лежить, чекає мудрих слів.
Висить у небі хмара, мов рядно.
Лозою виноград слова заплів,
Мудрує суєта німе кіно.
Кіно, рядно… Папір горить в печі…
Слова, мов сік, стікають по лозі!
Складає військо стомлені мечі
І кров юнак змиває на нозі…
Горить папір… Горять світанок, день,
Книжки горять у полум’ї війни!
Джордано Бруно тут горить і Мень…
Художники, поети – вздовж стіни!
У дзеркалі вже ти, або не ти?!
А Бог з Небес все дивиться на нас!
Горять у пеклі всі Старі Світи,
Палає Кремль, в’язниця Алькатрас!
Не треба слів! Не треба суєти!
Хай військо поскладає всі мечі.
Не треба війн! Не треба пустоти!
Тепло й любов хай грають у печі!
